Скрябін – цитаты и высказывания

Я куплю чорний лексус, новий в целофане,
Щоб їздила подруга з подругами у баню,
Я куплю другий лексус, тоже в целофане,
Щоб за дівками в баню їздити охрані, Куплю я черный лексус, новый в целлофане,
Чтоб ездила подруга с подругами в баню,
Второй куплю я лексус, тоже в целлофане,
Чтоб за девками в баню ездила охрана.

Любов як сніг — накриє, не почуєш,
В холодний пух заковує серця. Любовь как снег — накроет, не услышишь,
В холодный пух заковывает сердца.

Мам ти мене вибач шо я став дорослий! Мам, ты меня прости, что я стал взрослый!

Я дуже дякую тобі за то, шо я вмію
І дякую тобі за то, що я розумію
Ті речі, яких не пояснюють навіть в книжках.
Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель
І я десь тут поряд буду також бродити,
Щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках. Я очень благодарен тебе за то, что я умею
И спасибо тебе за то, что я понимаю
Те вещи, которые не объясняют даже в книгах.
Пусть будет у тебя всегда ангел-хранитель
И я где-то здесь рядом буду также бродить,
Чтобы не мерить нашу жизнь в телефонных звонках.

Сдаётся, что-то было так давно,
Когда в руках держу альбом,
Нам было абсолютно всё равно.
Имея ничего, имели всё. Здається, шо то було так давно,
Коли в руках тримаю цей альбом,
Нам було абсолютно все одно
Немаючи нічого мати всьо.

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась.. Но ничто не вечно, а любовь тем более,
Он хотел как лучше, но отдал навсегда,
А она ждала, просто сил не стало
И струна порвалась...

Я засів у тобі, як скло, як невидиме зло,
З Богом в шахмати грав, хоча правил не знав.
Мій тупий егоїзм розпалив твій цинізм,
І від слів заржавів змучений механізм. Я засел в тебе, как стекло, как невидимое зло,
С Богом в шахматы играл, хотя правил не знал.
Мой тупой эгоизм разжег твой цинизм,
И от слов заржавел измученный механизм.

I ти ростеш, старiєш, вмираєш,
А тої правди так i не знаєш,
Боїшся її i вiд неї втiкаєш
I в стiнах своїх ти одна засинаєш. И ты растешь, стареешь, умираешь,
А той правды так и не знаешь,
Боишься ее и от нее убегаешь,
И в стенах своих ты одна засыпаешь.

Від злого духа мене спасаєш,
Себе приносиш в жертву. От злого духа меня спасаешь,
Себя приносишь в жертву.

А знаєш, про мене різне говорять люди,
Бо люди різні як й різне чули,
А що не чули, то добрехали,
Коли завидно стало. А знаешь, про меня разное говорят люди,
Потому что люди разные и разное слышали,
А что не слышали, то додумали,
Когда завидно стало.

Дешёвое пиво и сухое вино,
Счастливыми делали нас людьми,
И словно чудо польское радио,
Нам открывало неведомый мир.
И все мы жили, как во сне,
В котором будем молоды,
Остался этот лишь альбом,
И дымом стали те мечты. Дешеве пиво і сухе вино,
Робили нас щасливими людьми,
І ніби чудо польське радіо,
Нам відкривало той незнаний світ.
Ми жили всі так ніби, то був сон
І можна бути вічно молодим,
А залишився тільки цей альбом,
А мрії розлетілися, як дим.

Часом одні кричали, що я продався,
А другі: «Ти – молодець, не здався!»
І на чиєму тут боці правда,
Хто би нам всім сказав би? Иногда одни кричали, что я продался,
А другие: «Ты молодец, не сдался!»
И на чьей здесь стороне правда,
Кто бы нам всем сказал?

Гордо пливем — і не вірить ніхто,
Шо ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно. Гордо плывем — и не верит никто,
Что им заинтересовалось зло.
И среди ветров мы не слышим крыс,
Которые прогрызают нам дно.

Не твоя вина — шо ти батька свого син,
А твоя біда – не вміти бути ним. Не твоя вина — что ты отца своего сын,
А твоя беда — не уметь быть им.

Мы музыку играли, как могли,
Но честно, что пробила бы до слёз,
Мы ждали, что придёт такой момент,
Когда увидим под ногами целый свет.
Но час за часом годы пронеслись,
И каждый сделал то, что смог,
И лишь альбому всё равно,
Мы в нём остались, как тогда. Ми грали примітивну музику,
Так чесно, що пробила би до сліз
Чекали, що прийде такий момент
Коли під ноги впаде цілий світ
Годинник вперто роки рахував,
І кожен так як міг так і зробив
І тільки у альбомі всі підряд
Ми будемо такими, як тоді.

Відповів мені мудрий Бог вічним небом і золотом зірок:
Ти не спіши, слухай, тільки не спіши, піднятися до мене встигнеш ти завжди.
Поки ти ще серед людей — навчися цінувати кожен новий день. Ответил мне мудрый Бог вечным небом и золотом звезд:
Ты не спеши, слушай, только не спеши, подняться ко мне успеешь ты всегда.
Пока ты еще среди людей — научись ценить каждый новый день.

Ти дивишся в кухнi на кран i воду,
А правда нi звiдки не виходить.
I дивляться в очi тобi знайомi,
А їхнi очi твоїм говорять...
Спи собі сама,
Коли біля тебе мене нема. Ты смотришь в кухне на кран и воду,
А правда ни откуда не выходит.
И смотрят в глаза тебе знакомые,
А их глаза твоим говорят...
Спи себе сама,
Когда у тебя меня нет.

Поеду на Мальдивы бухнуть я с друганами,
Отдам немного денег, чтобы не было цунами,
Прикуплю себе остров посередине моря,
Мне нафиг он не нужен, а люди пусть говорят. Поїду на Мальдіви бухнути з друганами,
Заплачу трохи денег, шоб не було цунамі,
Прикуплю собі острів посередині моря,
Мені він нафіг треба, а люди хай говорять.

Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи
І справжнім друзям не забудь, подзвони,
Бо добре чи зле, з тобою завжди вони. Старые фотографии на стол разложи,
Детские истории смешные расскажи
И настоящим друзьям не забудь, позвони,
Потому что хорошо или плохо, с тобой всегда они.

Часом буває так, що в магазинi
Ти хочеш крикнути «Ну в чому я винна?»
Тебе окидають розумiючим оком
I дуже болить хоча й ненароком. Порой бывает так, что в магазине
Ты хочешь крикнуть «Ну в чем я повинна?»
Тебя окидают понимающим оком,
И очень болит, хотя и ненароком.

За гроші не купити тільки час,
Він всіх нас методично поділив,
Когось він опустив, когось підняв,
А є на кого взагалі забив. За деньги не купить только время,
Оно всех нас методично разделило,
Кого опустило, кого подняло,
А есть те, на кого вообще забило.

Часом буває так, що хочеш почути
Речі яких ніколи б не знати.
I тягне за руку тебе в то мiсце,
Де думаєш краще б очей не мати. Порой бывает так, что хочешь услышать
Вещи, которых никогда бы не знать.
И тянет за руку тебя в то место,
Где думаешь лучше бы глаз не иметь.

Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони. Кто-то не доплыл, потому что ему помогли
Набрать полные трюмы воды,
Потому что стать героями той войны
Очень хотели они.

Можливо, треба було жити, як всі,
А я хотів інакшим бути завжди -
Так скучно плисти по течії з ними... Возможно, надо было жить, как все,
А я хотел иным быть всегда -
Так скучно плыть по течению с ними...

На глибині, зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла. На глубине встречаются все,
Как будто в море нету места,
И трутся бортами, аж стонет земля,
От зависти, подлости и зла.

Тягуча павутина зйомних квартир
І дві душі пробиті сотнями дір,
Так страшно, коли не знаєш, що завтра...
Тепер я оглядаюсь на ті часи
І знаю ціну світлої полоси -
Не варто шукати винних крім себе... Тягучая паутина съемных квартир
И две души пробитые сотнями дыр,
Так страшно, когда не знаешь, что завтра...
Теперь я оглядываюсь на те времена
И знаю цену светлой полосы -
Не стоит искать виноватых, кроме себя...

Не думай про завтра, це за тисячу років, а я завжди поряд!
І що таке щастя — не знають мільйони, а ми його творим!
Давай ще сьогодні покажемо людям, як треба любити!
Не думай про завтра, ще так багато треба зробити. Не думай про завтра, это за тысячу лет, а я всегда рядом!
И что такое счастье — не знают миллионы, а мы его создаем!
Давай уже сегодня покажем людям, как надо любить!
Не думай про завтра, еще так много надо сделать.

Любов як дим, вдихни на повні груди,
І якщо зможеш — не видихай. Любовь как дым, её вдохни ты полной грудью,
И если сможешь — не выдыхай.

Любов сліпа, сліпий і той хто любить,
На краю прірви усміхнений стоїш.
Один лиш крок — вона тебе загубить,
За руку візьме і з нею полетиш
Ти кудись вниз. Любовь слепа, слепой и тот, кто любит,
На краю пропасти стоишь, улыбаясь.
Один лишь шаг — она тебя погубит,
За руку возьмет и с ней полетишь
Ты куда-то вниз.

Я може трохи пізно став її розуміти
І не часто дарував на день народження квіти.
І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.
І кожен раз, коли вона мене обіймає
І разом із татком все про внучку питає -
Я з радості плачу, що маю живих батьків. Я, может, немного поздно стал ее понимать
И не часто дарил на день рождения цветы.
И были времена, когда я неделями ей не звонил.
И каждый раз, когда она меня обнимает
И вместе с папой все о внучке спрашивает -
Я от радости плачу, что у меня живые родители.

І сідає на міль
Боком наш корабель,
Так заходить в тупік
Любов двох людей... И садится на мель
Боком наш корабль,
Так заходит в тупик
Любовь двух людей...