Океан Ельзи – цитаты и высказывания

Літо. Скажи нам, літо, чому так мало
Залишаєш нам, залишаєш нас... Лето. Скажи нам, лето, почему так мало
Ты оставляешь нам, ты оставляешь нас...

Я так хочу до тебе,
Як до матері немовля.
Я так хочу до тебе,
Як до неба ота земля.
Всі на світі бажання,
Все, що маю, віддав би я,
Лиш би кожного ранку
Називати твоє ім’я. Я так хочу до тебе... Я так хочу к тебе,
Как к матери младенец.
Я так хочу к тебе,
Как к небу земля.
Все желания в мире,
Всё, что у меня есть, я отдал бы,
Лишь бы каждое утро
Называть твоё имя Я так хочу к тебе...

Пізно вночі
Ангели не сплять,
Знають про нас
І усе мовчать,
Ангели ж
Не люблять словами... Поздно ночью
Ангелы не спят
Знают про нас,
И все молчат
Ангелы
Не любят словами...

Нашi сонячнi днi зачекались давно,
Нам замало квиткiв на вокзал i в кiно.
Не показуйте жаль, не впадайте в екстаз,
Ми сьогоднi залишимо бiльше для нас. Наши солнечные дни ждут нас давно,
Нам мало билетов на вокзал и в кино.
Не показывайте грусти, не впадайте в экстаз,
Мы сегодня оставим больше для нас.

Без тебе — душа сліпа
І тіло моє, мов не рідне...
Без тебе — один туман...
Без тебе — кругом вода...
Куди не глянь, землі не видно...
Без тебе — кругом обман... Летить, шукає
Тебе душа моя,
Бо знає — де ти,
Там я!.. Без тебя — душа слепая
И тело мое, словно не родное.
Без тебя — один туман,
Без тебя — кругом вода,
Куда не глянь — земли не видать.
Без тебя — кругом обман. Летит в поисках тебя
Душа моя,
Ведь знает, где ты -
Там я...

Не йди темної ночі,
Ми відкриваєм з тобою Едем навмання.
Сльози твої дівочі
Стали перлинами нового світлого дня. Не уходи в темной ночи,
Мы открываем Едем наугад.
Слезы, твои девичьи
Стали жемчужинами нового светлого дня.

Де ми з тобою будем,
Коли закінчиться їхня війна.
Чи вистачить нам сили
Зробити так, щоби впала
Стіна, стіна, стіна.
Впала між нами
Стіна? Где мы с тобой будем,
Когда окончится их война?
Хватит ли нам сил,
Сделать так, чтобы упала
Стена, стена, стена.
Упала между нами
Стена?

Просто мені
Так хочеться
Бути там, де і ти,
Так хочеться
Жити в тебе в полоні
І бачити
Як тікають від мене сни
В твої долоні... Просто мне
Так хочется
Быть там, где и ты.
Так хочется
Жить у тебя в плену
И видеть,
Как убегают от меня сны
В твои ладони...

І я живу блиском очей,
Смаком бажань і запахом слів.
Буде колись і навпаки –
І моє життя, може, теж стане твоїм. И я живу сиянием глаз,
Вкусом желания и запахом слов.
Будет когда-то наоборот,
И моя жизнь станет, может быть, и твоей.

Ти моя остання любов,
Моя машина, моя машина.
Ти i я напилися знов,
Моя єдина
На смак бензина — кави. Ты – моя последняя любовь.
Моя машина, моя машина...
Мы с тобой снова напились,
Моя единственная,
Со вкусом бензина – кофе...

Холодна, голодна й невчасна!
То світла, то темна – неясна.
До крові, до болі, до ночі
Я знаю, я буду, я хочу... я хочу! Холодная, ненасытная и несвоевременная!
То светлая, то темная — необъяснимая.
До крови, до боли, до ночи
Я знаю, я буду, я хочу... я хочу!

Без тебе моя любов,
Немов розкидане намисто
Червоне, в снігу лежить...
Навколо застигла ніч
І віє холодом навмисно...
Світає... Душа не спить... Без тебя моя любовь,
Как разбросанное ожерелье
Красное, в снегу лежит...
Вокруг застыла ночь
И нарочно веет холодом.
Светает... Душа не спит...

Я не можу їсти,
Я не хочу пити.
Я таки не знаю,
Як з тобою жити,
Як без тебе жити... Я не могу есть,
Я не хочу пить.
Я же не знаю,
Как с тобой жить,
Как без тебя жить...

Коли буває від усіх
Ховаю я себе за ґрати,
Чомусь так хочеться мені
Твою безмежність відчувати. Когда бывает ото всех,
Себя в тюрьму я хороню,
Мне почему-то так хочется
Чувствовать твою безграничность.

I вважав би, що ти пелюсток на веснi,
Але ж ти не зiв’янеш нiколи. Я считал бы, что ты лепесток весны,
Но ты никогда не увянешь.

Джульєтта, якби ти тільки знала,
Як невимовно мало залишилось у нас
Поетів, ти б, мабуть, не мовчала,
Якби ти тільки знала, який навколо час. Я знаю б ти могла,
Змінити нас могла. Джульетта, если бы ты знала,
Как несказанно мало осталось среди нас
Поэтов, то ты бы не молчала,
Ах, если бы ты знала, каков сейчас наш час... Я знаю, ты б могла,
Нас изменить смогла.

Коли навколо ні душі,
Коли моя не може спати,
Чомусь так хочеться мені
Для тебе пісню заспівати. І най чекає цілий світ,
Не забере мене від тебе
Ані їх колючий дріт,
Ні синє небо, ані чужий терновий цвіт. Когда вокруг нет ни души,
Когда моя не может спать,
Мне почему-то так хочется
Спеть для тебя песню. И пусть ждет целый свет,
Не заберет меня от тебя
Ни их колючая проволока,
Ни синее небо, ни чужой терновый цвет.

Тікай, не тікай -
Все одно ніхто не скаже,
Де там край,
Та й чи поможе він мені?.. Убегаю, не убегаю -
Все равно никто не скажет,
Где предел,
Да и поможет ли он мне?..

Твоя Амазонка затопить мене. Твоя Амазонка затопит меня.

Шукай в телефоні мій слід,
Цілуй у вікно мої губи.
Як знак на моєму плечі, ти – квітка! Ищи в телефоне мой след,
Целуй cквозь стекло мои губы.
Как на знак на моем плече — ты цветок!

Я вважав би, що ти бiлий день без дощу,
Але сльози на твоєму обличчi. Я считал бы, что ты ясный день без дождя,
Но на лице твоем слезы.

Гей, де ви, де ви
Друзі мої, для кого і з ким?
Ви так довго шукали вогонь,
А видно лиш дим. Эй, где вы, где вы,
Мои друзья, ради кого и с кем?
Вы так долго искали огонь,
Но видно лишь дым.

Слова... Слова...
Они — вуаль,
Где тонкая диагональ,
Звучит хрусталь...
А ночь летит
Куда-то вдаль,
Не оставляя ничего
Для нас... А жаль. Стреляй!
Скажи, чего боишься ты
Последний этот сделать ход?
Давай!
Пусть будет так, как хочешь ты,
Я заплатил за свой урок! Прощай, мой ангелок…
Давай, спускай курок… Слова, слова немов вуаль.
Там, де тонка діагональ
Pвучить кришталь.
А ніч летить туди у даль,
Не залишаючи для нас
Ходів на жаль... Приспів:
Стріляй! Скажи чому боїшься ти
Зробити цей останній крок?
Давай! Най буде так, як хочеш ти -
Я заплатив за свій урок! Прощай, мій Ангелок...
Давай, тисни гачок.

Сьюзі, мила моя Сьюзі,
Не тікай від болі
В світ своїх ілюзій.
Без війни не плачуть,
Без біди не кличуть.
Хто не має серця
Тому, хто ще має,
Просто так не зичить... Сьюзи, милая моя Сьюзи,
Не убегай от боли в мир своих иллюзий.
Без войны не плачут,
Без беды не зовут.
Кто не имеет сердца,
Тому, кто еще имеет
Просто так не желает...

Який навколо видався туман,
Так ніби небо бачить мій самообман. Какой вокруг выдался туман,
Будто бы небо видит мой самообман.

На мінному полі фіалки не цвітуть. На минном поле фиалки не цветут.

Де ми є? Хто ми є?
Плаваєм, поки є сили.
І летять, як горять наші дні.
Нам довго лишилось, чи ні? Где мы есть? Кто мы есть?
Плаваем, пока хватает сил.
И летят наши дни, словно сгорают,
Долго ли нам осталось или нет?

Напиши на простому конверті,
Те, що так у житті не сказав.
І за крок до відважної смерті,
Будь таким, яким Бог тебе знав. І поглянь, як навколо світає,
І як сніг неймовірно блищить,
Не спіши, най вона зачекає,
Ще мить...
Потерпи, най вона зачекає,
Ще мить...
Не спіши, вже весна наступає,
За мить... Напиши на простом конверте,
То, что в жизни так и не сказал.
И в шаге от отважной смерти,
Будь таким, каким Бог тебя знал... Посмотри, как вокруг рассветает
И как снег невероятно блестит.
Не спеши, пусть она повременит
Еще миг...
Потерпи, пускай она повременит
Лишь миг...
Не спеши, уж весна наступает
Спустя миг...

Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне. Знаешь ли ты, как сильно душу бьет безжалостный дождь?
Как будто он всегда ждал только меня.
А как болит зимний покой нашего окна,
Нежно пастельный, как твой любимый Моне.

Як би хочаб сказала б ти мені
Стати твоїм вином
Як би дозволила б мені
Я б допив до країв с тобою
Душу споїв собою. Если бы хоть раз, сказала бы ты мне, стать твоим вином,
Если бы позволила мне,
Я б тобою до краев,
Душу наполнил собою.

Не залишай мені мене одного
На свою, на твою любов. Не оставляй меня наедине с собой,
Со своей, с твоей любовью.

Якби тобі – мої думки,
Ну, а мені – та й чари твої.
Якби тобі – мої слова,
Якби мені – тебе і навпаки. Тебе бы – мои мысли,
А мне – твои чары.
Тебе бы – мои слова,
А мне – тебя, и наоборот...

І я відчуваю як падаю в небо
Як падаю в небо і краю нема
І десь би мені зупинитися треба
Та сили все менше
І ти вже давно не сама
Чи так буже завжди
Хей хоч сьогодні не йди. И я чувствую, как падаю в небо,
Как падаю в небо и края в нем нет.
И где-то бы мне остановиться надо,
Но сила иссякает.
И ты уж давно не одна.
Будет ли так всегда?
Ей, хоть сегодня не уходи.

А за окном почти весна,
И, Боже, как же неожиданно она
Меняет мое будущее,
Мое будущее и мою жизнь... А за вікном майже весна,
І, Боже мій, як несподівано вона
Змінює все наше майбутнє,
Наше майбутнє і наше життя.

Забути все здається я б ніколи не зумів.
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі.
І погляд твій — він вартий більше ніж мільони слів,
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі. Забыть все, кажется, я бы никогда не сумел.
Новый вызов сбрасывает отсчет свободы на нуле
И взгляд твой — он стоит более миллиона слов,
Вечно далек, как и твой любимый Дали.

Сьогодні усе не так, Джульєтта,
Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я.
Я знаю і так любов буває,
Але вона минає, бо вічна лиш твоя. Сегодня уж все не так, Джульетта,
Монтекки с Капулетти давно уже семья.
Я знаю, и так любовь бывает,
Но все же иссякает, а вечна лишь твоя...

А я лечу і думаю про нас -
Ті декілька годин, які були лиш раз,
І поділили світ відтоді на «З тобою» i «Без тебе». А я лечу и думаю про нас —
Те несколько часов, которые были лишь раз,
И разделили мир с тех пор на «С тобой» и «Без тебя».

Хіба хтось сказав тобі, що буде легко?
Та хіба ти можеш жити без мети? Никто не говорил тебе, что будет легко,
Но разве сможешь ты жить без цели?

Сьогодні хтось сказав, що ти не та.
Всі люблять так мене жаліти!
І ваше жало не спасе мене,
І мої жалюзі закриті. Сегодня я узнал, что ты не та,
А все помочь хотели горю.
Но ваша жалость не спасёт меня,
Я свои жалюзи закрою.

Холодна вода не врятує від спеки
І випити пам’ять душа не дає
І очі твої то моя небезпека
І ті ж самі очі, то щастя моє. Холодная вода не спасет от жары
И выпить память душа не позволяет.
Глаза твои — это моя опасность,
И те же самые глаза — это счастье мое.