Вірші українських поетів (класиків)

Нет ограничений

открытое

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

У сообщества нет огня Прометея

78935672

club78935672

Вірші українських поетів (класиків)

«Свою Україну любіть»; «Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю». Т.Шевченко.

Українська лірика доби національного відродження 20-ті роки XX століття — новий етап розвитку української літератури. Він позначений небувалим піднесенням українського письменства, культури загалом, яка досягла світових обріїв. Відбувся розквіт усіх жанрів літературної творчості, але особливо забуяла лірика, дивуючи своєю модерністю змісту й форми. Вона виявляла себе в річищі стильових течій символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, неоромантизму й неокласики, конструктивізму та ін. Її новаторство було по-європейськи масштабним. Українська лірика цієї доби розширила сферу поетичного новою тематикою, збагатила асоціативну образність, ввела вільні ритми та інтонації з елементами героїки й інтимності, сатири і ліризму, сюрреалізму й правдивого моделювання світу почуттів і переживань нової людини. Українська поезія 70-90-х років XIX століття Українська поезія останньої третини XIX ст. - унікальне явище в духовній культурі нашого народу. Вона ознаменувала важливий історико-літературний поступ в українському мистецтві слова, гармонійно поєднавши такі важливі для поезії компоненти, як суб'єктивність переживання й об'єктивну предметність, емоційне й раціональне начала. Українська поезія цієї доби була модерною за характером змістових і формальних шукань і дещо відмінною від попередньої традиційної художньої системи. У 70-х роках відбувся новий поворот у розвитку поезії, його смисл можна охарактеризувати як момент зустрічі традиції з новими, модерними віяннями. 50-ті роки підтримали інтенсивність літературних виявів у царині поезії. Виходять збірки «Півкопи казок» (1850) С. Осташевського, «Руський соловій» (1851) М. Нодя, «Байки і прибаютки» (1852) Л. Боровиковського, «Думки на могилі» (1854) П. Огієвського-Охоцького, «Що було на серці» (1855) О. Афанасьєва-Чужбинського, «Українська квітка» (у двох випусках, 1856, 1857) О. Шишацького-Ілліча, «Бандура» (1858) Т. Думитрашка, «Мова з України» (1858) С. Метлинського, «Poezyi matoruskii'» (у трьох томах, 1858) Л. Венглинського, «Поспіви і розмови» (1859) С. Петраченка, поеми «Скит Манявський» (1852) А. Могильницького, «Жабомишодраківка» (1859) К. Думитрашка. Помітної активності набуває літературне життя у Західній Україні, де з'являються альманахи «Весна» (1852), «Дірвак з-над Сяна» (1852), продовжує виходити «Зоря галицька» (1848—1857), існують інші видання. З публікацій у періодиці на теренах України стає відомим поетичний доробок Л. Глібова, М. Максимовича, О. Духновича, Є. Згарського, П. Костецького, П. Леонтовича та багатьох інших. Кінець 30-х — перша половина 40-х років характерні для української поезії дуже вагомими, якщо не етапними, подіями. З'являються збірки «Думки і пісні та ще дещо» (1839) А. Метлинського, «Українськії балади» (1839), «Вітка» (1840) М. Костомарова (перші індивідуальні збірки віршів в українській літературі), далі — «Кобзар» (1840) та поема «Гайдамаки» (1841) Т. Шевченка, альманахи «Ластівка» (1841), «Сніп» (1841), «Молодик» (1843, ч. 2), в середині 40-х років, ймовірно, збірка віршів В. Забіли, перше повне видання «Енеїди» (1842) І. Котляревського, збірки західноукраїнських поетів «Мотиль» (1841) Р. Моха, «Ріепіа» (1842) та «Ukrainky» (1844) Т. Падури. На ці кілька років припав новий потужний поштовх на шляху створення української літератури, становлення літературного процесу.

публичная страница

16+

Публичная страница

ограниченная

не указан