Личная информация
Деятельность
скрыта или не указана
Интересы
скрыты или не указаны
Любимая музыка
скрыта или не указана
Любимые фильмы
скрыты или не указаны
Любимые телешоу
скрыты или не указаны
Любимые книги
Kamasutra:)
Любимые игры
Di Ascunsa:)
Любимые цитаты
Идеология – страшная вещь, и мы ее недооцениваем. Обычно мы считаем, что она навалилась и заставила. Правильно – навалилась. Но идеология, разделив людей на исторически полноценных и неполноценных, разрушила в человеке универсальность и цельность нравственного чувства. Его заменяет ничтожный рационалистический расчет, по которому своих следует любить и жалеть, а чужих надо ненавидеть и держать в страхе.
— Фазиль Искандер
О себе
IСТОРІЯ СЕЛА
Село Ропча Сторожинецького району Чернівецької області.
Село розташоване на мальовничих пагорбах та зелених лугах двох берігів річки Серет, на відстані 7-ми кілометрів від районного центру та 30- ти кілометрів від обласного центру.
Перша письменна згадка про село Ропча датується 18 лютим 1448 року, внуком Олександра Доброго, Раду — правителя Молдови. В першій згадці село згадано
як Рубче, ймовірно від слов”янського слова рубати,тому що окрім молдован в селі проживали також слов”яни, які прибули з князівства Вашнь. Про назву села існують дві легенди. За однією з них територія була вкрита суцільними лісами в яких виникали суцільні рубки, де посилялися люди. Отже назва виникла від слова “ Рубка”.
За іншою легендою назва села виникла від прізвища двох братів: Костянтина і Василя Ропчан.Яка є вірна невідомо, тож обидві легенди мають право на існування. До 1775 року село входило до складу Молдови. В період 1400-1700 років село багато разів терпіло нашествіє турків та Річі посполитої (Польща), але ні разу не було захвачено, та не разу не увійшло до складу Турції або Польщі. Є згадка про відхід війська Яна Сабейського після пораски 14 жовтня 1691 року від Тиргул Фрумос, що поблизу фортеці Нямц( Румунія). Доходячи до Ропчі, війська не змогли рухатися далі через сильні дощі та сніги. Майже усе військо позамерзло разом з кіньми, сам Ян Сабеське втік до Коломиї. Тільки через рік поляки повернулися та позабирали те що залишилося від їхнього війська.
Церква села була збудована з дерева ( дуба) у 1684 році з храмом святого Успіня Богородиці.
У 1897 році в селі Ропча були відкриті дві школи з чотирьох класним навчанням.Одна була розташована на правому березі річки Сірет, а друга на лівому березі. На той час на правому березі навчалися 60 учнів ,а на лівому березі 45 учнів. Навчання велося на німецькій та ромунській мовах з словянською письменністю.
Перша країна до складу якої увійшла Ропча ( окрім Молдови) була Австрія, з травня місяця 1775 року до 1 листопада 1918 року. Всі документи які велися були ( в сільській раді) написані на німецькій мові.На той час грішми були крони і гульдени.
Перший поїзд проїхав через Ропчу у липні місяці 1886 року. Залізниця була побудована на гроші барона Василько з Бергомета,депутата села, який проживав у Відні.
З 1 листопада 1918 року село перейшло до складу Румунії аж до 28 червня 1940 року. Перший міст через річку Серет був побудований між 1941 і1943 роками з дерева.
На сільському цвинтері похований професор Чернівецького Університету Іоан Лунгуляк — уродженець села, та Болеслав Хашдеу — родич Богдана Петрічейку Хашдеу.