Александра Хузина

У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.
Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі -
щоб тільки небо, небо і зірки.
Уранці глянеш -
хочеться літати. В те времена кошмаров, прям косматых
Когда в степи там кто не воевал, -
Хотелось ей, чтоб прямо в хате
Над головою небо кто создал.
Не привелось ей слышать о Растрелли.
Она «на свёклу» лишь ходила в степь.
О, перекладина, что над постелью –
ей лишь бы небо в звездах.
Чтоб утром только глянуть
И в мечтах взлететь.

Один поклон жрецам значит больше, чем сто поклонов божеству.